По чім у нас сьогодні здоров’я нації?!!

Перспективи будівництва соляних кімнат

Диво-дивне: людина підкорює космос, борознить незвідані простори десь там, далеко від Землі, поспішає знайти й примножити багатства цивілізації. А як же те, що було дано людині Богом на Землі?!!

Знищується повільно, але впевнено! Техногенні катастрофи – це процес рукотворний. Але ж не спеціально ж ми самі знищуємо дари природи навколо себе. Все на благо людства, тільки про наслідки на цей момент ніхто не замислюється. Спустошуємо, ламаємо, а втративши – шкодуємо.

Видобуток солі із Солотвинського родовища почали ще за часів бронзового століття. Деформація землі на місці копалень, вирубка карпатських лісів та й погодні умови (інтенсивні опади та ґрунтові води) зробили свою справу, що призвело до утворення карстових провалів. Найбільший на сьогоднішній день є провал в 460 м в довжину і 260 м в ширину. Воронки з часом заповнюються водою, утворюючи озера, яких в Солотвино десятки. Найстаріше озеро – Кунігунда – утворилося в 1905 році на місці проваленої шахти. Дренажна система, яка дозволяла виводити надлишки води у Тису зруйнована, насоси які відкачували воду з підземних шахт вийшли з ладу. Останньою краплею стало руйнування системи вентиляції в єдиній діючій шахті № 8 держпідприємства “Солотвинський солерудник”, на базі якого була з 2009 року розміщена спелеолікарня, і де до травня 2010 року проводились роботи по видобутку солі.

Домогтися виділення коштів на ремонт існуючої дренажної і вентиляційної системи не вдається вже протягом багатьох років. Тим менше надії на те, що виділять гроші на будівництво нової шахти, а це в межах 300 тис. грн. за 1 метр. Як говориться, заощадили на мільйонах, щоб викласти мільярди. Бій за збереження унікального лікувального закладу програний, а разом з цим втрачена можливість видобутку мінералу Галіт на території України. Хтось може заперечити, що є ще Артемівськ, спелеостаціонари «Соляна симфонія», «Аквадар», але ж ніхто не заперечуватиме, що мінерал Солотвинського солерудника якісно відрізняється від Артемівського за своїм складом, чистотою. Та й параметри мікроклімату в Артемівську і Солотвино різні. Слава про Солотвинський солерудник не обмежувалася однією Україною. Бажання мати таке диво природи навіть хоча б штучно створене було таке велике, що видобута сіль вивозилася вагонами за кордон. Штучні соляні кімнати з цього матеріалу, що імітують мікроклімат солотвинської соляної шахти, побудовані в Англії, Франції, Канаді, Америці. Звичайно, легше за все звернути увагу на існуючу проблему, це зіграти на почуттях патріотизму – мовляв, дивіться, Європа думає про свій народ, про його здоров’я, приділяє альтернативній медицині досить багато уваги і засобів. У нас поки що, на превеликий жаль, порятунок потопаючого, це справа рук самого потопаючого, тому можливість зберегти Солотвинські дари у вигляді штучних соляних кімнат – справа грамотних керівників лікувальних і профілактичних центрів, дитячих дошкільних і шкільних оздоровчих установ, спорткомплексів, будинків відпочинку.

Знаючи нерозторопність наших чиновників і відсутність фінансів, видобуток солі в Солотвинському солеруднику може бути не тільки тимчасово (як нам обіцяють) призупинено, а й взагалі забуто-закинуто. А тим часом на інтернет-форумах все частіше і частіше ставиться запитання – куди везти дитину лікувати алергічні захворювання, якщо Солотвино закрите? Напевно, правильним рішенням буде будівництво соляних кімнат в кожному місті. Правда, запаси видобутої солі не такі уже великі, та й знов-таки закордонні брати по бізнесу не сплять. Конкуренція! От цікаво – хто раніше відпочивав у Солотвино – чехи, словаки, німці, а наші співвітчизники стояли в черзі за путівочкою (і не дешевою). І зараз картинка аналогічна: Солотвино закрили, рештки солі збираються вивезти за кордон, а ми знову стоїмо в черзі, в кращому випадку, а в гіршому, верхівку собі чешемо і думаємо – а чи вигідно мені це?

По чім у нас сьогодні здоров’я нації?!!